Пільгові перевезення. КОНФЛІКТ НАБИРАЄ ОБЕРТІВ…

426

…Одного разу хтось із відомих людей вдало висловився стосовно життєвих суперечностей: «В житті конфлікти вирішуються зовсім не так, як, наприклад, в кіно. За великим рахунком, в житті вони часто не вирішуються, а просто тягнуться й тягнуться, доки не вичерпуються самі собою, висихаючи, як калюжі на сонці». Але як би там не було, важко спрогнозувати подальший розвиток подій між Управлінням соціального захисту населення Лиманської міської ради і одним з тутешніх автобусних перевізників ПП «Луч», наразі обслуговуючим приміські маршрути. Але те, що існують глибокі обопільні протиріччя, є аксіомою, яка не потребує доказів. Тож маємо інтерв’ю з представницею однієї з сторін ─ начальником управління соціального захисту населення Лиманської міської ради — Ганною Мальченко.

─ Ганна Вікторівна, розкажіть, будь ласка, як вибудовувались стосунки між Управлінням соціального захисту населення та приватним підприємством «Луч»?

Хотіла б перш за все зазначити ось що. З автоперевізником згідно діючого законодавства України укладається угода. У ній прописаний порядок компенсації за пільгове перевезення окремих категорій громадян. Це, зокрема, пенсіонери, ветерани війни, «афганці», особи з інвалідністю, діти з багатодітних сімей, чорнобильці та багато інших категорій громадян. Компенсація за пільговиків надходила з держбюджету та сплачувалась перевізнику ─ у даному випадку ПП «Луч» через наше управління. Але мушу акцентувати увагу на такому нюансі: ще наприкінці 2015 року у нас було недофінансування у розмірі 206 тисяч гривень. Тут немає нашої вини, але вищенаведений факт залишається фактом.

─ І як надалі розвивались події?

─ Я б спочатку звернула увагу на такий момент. У нас є неспростовні докази того, що перевізник, тобто ПП «Луч», після недоотримання коштів ─ з об’єктивних причин, як вже зазначалось, почав відмовляти громадянам у пільговому перевезенні автомобільним транспортом загального користування. До управління, до виконкому на урядову «гарячу» лінію стали надходити багаточисельні скарги від жителів громади. Були навіть випадки, що деяких громадян, які мають право на безкоштовний проїзд, водії виштовхували з автобусів. Така, м’яко кажучи, неетична поведінка водійського персоналу ПП «Луч» суперечить як загальноприйнятним суспільним нормам, так і діючому законодавству. Адже стаття 12 Закону України «Про транспорт» чітко й недвозначно зобов’язує перевізників забезпечувати права пільгових категорій громадян ─ зокрема, щодо пільгового перевезення автомобільним транспортом загального користування. Дозволю собі навести додаткове положення з цього ж Закону, аби наша розмова була більш аргументованою. Так от, згідно статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

─ До речі, є ще й Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту…

─ Ви абсолютно праві. Цей документ було затверджено постановою №176 Кабінету Міністрів України ще 18 лютого 1997 року. Витяг з наведеного вами нормативно-правового акту, який і дотепер залишається в силі, можна побачити у салонах автобусів. Утім, бачити ─ це одне, зовсім інше ─ уважно ознайомитись пасажирам з його положеннями, щоб знати про свої права та обов’язки. А дотримання перевізниками цього документу ─ то, взагалі, є найголовнішим. Продовжуючи нашу бесіду, насамперед зроблю наголос ось на чому. Пункт 10 статті 145 прямо вказує на те, що транспортне підприємство зобов’язане здійснювати перевезення пасажирів з квитками та пасажирів, яким, згідно з законодавством, надано пільги щодо сплати за проїзд. Утім, в реальності ситуація виглядає дещо інакше. За інформацією ТОВ «Східні Автовокзали», виявлено низку порушень з боку ПП «Луч». Це і перевезення пасажирів на маршрутах міського сполучення міста Лиман без відповідної на те угоди, і відмова цього перевізника укласти угоду з ТОВ «Східні Автовокзали» щодо продажу квитків та надання послуг на автостанціях, та і в автобусах приватного підприємства «Луч» не видаються квитки пасажирам. Не кажучи вже про пільговиків, ставлення до яких сформоване на принципі «або─або». Або платіть гроші за проїзд, або виходьте з автобуса. Навіть якщо через недостатнє державне фінансування виникла тимчасова заборгованість перед перевізником, він не має права відмовляти пільговим категоріям громадян у пільговому перевезенні.

─ Ганна Вікторівна, на початку інтерв’ю ви назвали суму заборгованості за пільгові перевезення у розмірі 206 тисяч гривень…

─ Саме так, але ви знаєте, що було потім? Ніякі наші аргументи на керівництво ПП «Луч», очолюване Катериною Миколаївною Титаренко, не подіяли, і в результаті був спрямований позов до суду щодо стягнення вищевказаних 206 тисяч гривень з Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради. Але, з іншого боку, є підтвердження, що в автобусах ПП «Луч» або висаджували пільговиків, або брали з них гроші за проїзд. Чи це не є очевидним порушенням діючого законодавства? Запитання, як ви розумієте, риторичне. Утім, ситуація склалась не на нашу користь. Ми пройшли усі судові інстанції, дійшли до Верховного Суду України, але, на жаль, програли процес. Правосуддя стало на бік приватного підприємства «Луч», було винесено рішення щодо погашення існуючої заборгованості. Звісно ж, ми виконали це рішення.

А який взагалі розмір компенсації цьому перевізнику, у середньому, за рік?

─ Об’єктивна статистика минулого періоду свідчить про наступне. Скажімо, у 2014 році кошторисом було передбачено 690 тисяч 500 гривень та відповідне фінансування ─ а відтак перевізнику надійшли кошти у повному обсязі. У наступному 2015 році сума компенсації за пільгові збільшилась до 725 тисяч 200 гривень, але, недофінансування, про що я вже говорила, склало 206 тисяч гривень. На той час безпосередньо з місцевого бюджету ці гроші не могли бути виділені, оскільки компенсації за перевезення пільговиків сплачувались виключно за рахунок субвенцій з держбюджету.

─ Напевне, ви погодитесь з тим, що пасажирів-пільговиків не дуже цікавлять, якщо не сказати взагалі не цікавлять, законодавчі та фінансові нюанси.

Цілком згодна. Окремим категоріям громадян держава гарантувала пільги ─ а, значить, ці люди з дійсними посвідченнями мають право на проїзд автомобільним транспортом загального користування. Ще раз хотіла б наголосити: тимчасове неперерахування компенсації або її частини перевізнику чи непідписання з ним відповідної угоди не є підставою для відмови пільговикам у реалізації їх законного права на пільговий проїзд. За недотримання законних прав цих категорій пасажирів передбачена відповідальність у відповідності до статті 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. І керівництво ПП «Луч», як і водії вказаного приватного підприємства не можуть про це не знати. Тим не менш продовжуються неправомірні дії по відношенню до пільгових категорій пасажирів.

─ З ваших слів напрошується висновок, що існуючий конфлікт набирає обертів?

─ Він фактично не припиняється з того часу, коли за підсумками 2015 року різниця між кошторисом і фінансуванням дорівнювала отим 206 тисячам гривень, про які вже неодноразово згадувалось. Більш того, за перший квартал 2016 року ПП «Луч» виставило рахунок на компенсацію за пільгові перевезення вже у розмірі 717 тисяч гривень. Це, повторюю, лише за три місяці ─ наче автоперевізник встиг понести отакі нечувані збитки. І що ви думаєте, ПП «Луч» знов звернулось до суду з новим позовом про стягнення заборгованості ─ і знов суд виніс рішення задовольнити позов приватного підприємства. До вересня 2018 року діяв договір укладений між ПП «Луч» та Департаментом розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах, який був пролонгований до 1 січня 2019 року. У поточному році ПП «Луч», вигравши тендер, знов перевозитиме пасажирів на приміських маршрутах. Як надалі розвиватиметься ситуація, покаже час.

─ А якою вам вимальовується подальша перспектива ситуації, що склалася?

Знаєте, в ідеальному варіанті має бути так. У кожному автобусі на видному місці треба розмістити об’яву наступного змісту. На підставі угоди з зазначенням її номеру і дати здійснюється перевезення пільгових категорій пасажирів та їх перелік (до речі, на теперішній час нараховується близько 20 таких категорій). Окрім того, необхідна достовірна й прозора звітність за певний період. Вона стосується загальної кількості перевезених пасажирів ─й окремо пільговиків. Причому, ця інформація повинна бути доступною широкому колу, а не лише контролюючим органам. Щодо контролю достовірності даних, то доцільно було б створити відповідні комісії, котрі б відслідковували факт перевезення пільгової категорії громадян. Тоді в рази зменшаться можливості для різного роду зловживань.

А наостанок, вважаю, треба навести досить красномовний приклад. Є в нас ще один автоперевізник. Це КП «Лиманська СЄЗ», тобто комунальне підприємство «Лиманська служба єдиного замовника». Тут, обслуговуючи міські маршрути, працюють професійно й відповідально, без нарікань з боку пасажирів. Усі без винятку пільгові категорії громадян мають можливість скористатись своїми законними правами без жодних конфліктів. Між іншим, що стосується компенсацій за перевезення пільговиків, то після внесення змін до Бюджетного кодексу України фінансування на ці потреби має виділятись з місцевого бюджету. Тут можна доповнити, що в умовах децентралізації враховуються не лише ці потреби. Приміром, за кошти нашої громади були придбані новенькі автобуси для КП «Лиманська СЄЗ». Люди задоволені, вони відчувають турботу про себе ─ не на словах, а завдяки конкретним справам. Так і має бути, усе повинно слугувати інтересам громади ─ а не навпаки.

Аркадій Заславський

 

Редакция газеты «Лиманская Сторона» не всегда разделяет мнение авторов материалов, интервьюируемых, размещая публикации в порядке обсуждения. Ответственность за предоставляемые факты несут источники информации.